Поліська Січ Тараса Боровця

Серією невеликих публікацій я вирішила донести до громадськості та наукових кіл інформацію про  окремі маловідомі факти з життя Т. Боровця. Користуюсь принципом римського історика Тацита Sine ira et studio (Без гніву та упередження) спробуємо проаналізувати обставини та здобутки, які супроводжували Т. Боровця у його бурхливій діяльності.

Ключові слова: Боровець, Тарас бульба, Поліська Січ,Маловідомі факти.

Постановча проблема:  Процес дослідження та виявлення маловідомих та цікавих фактів з життя Тараса Боровця та створення ним Поліської Січі

Стан дослідження: Моя суб’єктивна думка – Т. Боровець хотів показати себе як видатного військового діяча, творця підпільної армії. Чи вдалось це йому у реальному житті – спробуємо показати на основі цілої низки раніше невідомих документальних джерел.Виклад основного матеріалу: Вищенаведені джерела не підтверджують наявності у складі «Поліської Січі» ні 10000 вояків, ні навіть 1000 вояків. У кінці серпня 1941 року її чисельність могла сягнути максимально 700 вояків (два курені), а у вересні була скорочена до 300–400 вояків.Крім того, сам Т. Боровець, у спогадах підтримуючи версію про наявність чималого війська, якось побіжно і невпевнено зазначає, що всі курені розпущено, але як і яким чином, коли і де це відбувалося не зазначає та не уточнює. Не зрозуміло хто і як саме проводив цю процедуру. У подальшому Т. Боровець обмежується тільки описом гарнізону «Поліської Січі» у Олевську та її остаточної долі: «Звіт здавав мені в окруженні цілого штабу інспекційний старшина гарнізону поручник Лев Ковальчук. Після перегляду цілого куреня, починаючи від прапора, знову була дана команда «струнко» та відчитано ліквідаційний наказ — з очей всього складу куреня бризнули сльози!»

Висновки:Отже, сам Т. Боровець у цьому місті своїх спогадів підтверджує, що не було у його підпорядкуванні жодних 10000 вояків, а тільки курінь з 400 вояків, який і був розформований у листопаді 1941 року.Представник ОУН(м) Анатолій Кабайда, який шукав Т. Боровця у кінці серпня 1941 року, віднайшов його лише в Олевську, не зустрівши по дорозі якихось інших підрозділів «Поліської Січі». За його інформацією це військове формування разом з отаманом перебувало лише там, обживаючи військові казарми[xx].  Крім того, того сам Т. Боровець пишучи першого листа до Е. Коха у серпні 1942 року чітко зазначає: «Рік тому, з дозволу і наказу німецької військової влади, я зорганізував міліційно-повстанчий відділ «Поліська Січ» і обняв над ним команду… У нас була надія, що буде організована українська національна армія і наш відділ ввійде в її склад»[xxi]. Тобто, ще влітку 1942 року отаман визначав статус «Поліської Січі» не як армії, а як міліційно-повстанчого відділу. Також необхідно врахувати, що на чисельність цього формування впливало кілька важливих факторів: відсутність достатньої кількості досвідченого командного складу, проблеми спорядження та озброєння, харчування, слабка підготовка січовиків у військовому плані.

Шикування підрозділу Поліської Січі в містечку Олевськ


Шикування підрозділу Поліської Січі в містечку Олевськ

Використана література:

[i] Станом на 1941 рік чисельність УПА «Поліська Січ» сягала 10 000 бійців. // Режим доступу https://uk.wikipedia.org/wiki/Тарас_Бульба-Боровець

[ii] Косик В. Україна в Другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних матеріалів (1942-1943). – Львів, 1999. – Т. 3. – С. 172.

[iii] Як і за що бореться УПА? // Земля і влада. – № 1. – Червень 1943 р.

[iv] Смородський П. Поліська Січ // Українське козацтво. – 1978. – Ч. 3-4. – С. 22.

[v] Петренко Р. Слідами «Армії без держави». – Київ, 2004. – С. 138.

(Матеріал підготувала учениця 10 класу, Петрище Леся)